З 1-3 травня вихованці Кременецького районного центру дитячої творчості здійснили туристичний похід

Є у села Великі Бережці (на висувною мапі вказані Великі, а не Великі) у Кременецькому районі Тернопільської області древня святиня - гора Божа.

За легендою, в XIII столітті на ній показала Себе і залишила на вершині доказ свого перебування - слід своєї лівої стопи - Пресвята Богородиця. Місцеві жителі називають відбиток Богоматері "ступкою". На жаль, у радянський час Її слідочок був знищений.

Богородичний джерело

Джерело названий Святим після явища Богоматері. Більшовики неодноразово засипали джерело, але Покровителька гори завжди допомагала його очищення, а люди зцілялися його водою від різних хвороб.

На самій вершині гори є й інші сакральні місця. У минулому тут стояв монастир, пізніше - кам'яна церква, а поруч - побудована козаками Богдана Хмельницького в 1651 році каплиця. Живі ще ті, хто бачив цей, "втоплений" в кам'яну скелю на кілька сантиметрів, відбиток стопи. Щоб припинити небажаний ажіотаж навколо християнських святинь, комуністи в 1964 році знищили каплицю і церква, а через кілька років стерли з лиця землі і "ступку". Потужним вибухом було знищено і печеру і ступку, а разом з ними і декількох ченців-пустельників, які жили в печерах під спаленої каплицею. Божі люди свідомо не захотіли залишати святе для них місце. І зараз дві наполовину вцілілі печери є притулком для мандрівних ченців-пустельників біля зруйнованої церкви, від якої збереглися лише кам'яні сходи і престол.

Олександр Неприцький-Грановський — відомий вчений-ентомолог, поет, маляр, політичний діяч, багатолітній голова Організації державного визволення України (ОДВУ).

Народився 4 листопада 1887 р. в с. Великі Бережці, нині - Кременецького району. Селянська родина, в якій він виховувався, була колискою добра і правди для майбутнього світоча науки й красного письменства. Після закінчення школи у рідному селі Олександр навчався у Білокриницькій сільськогосподарській школі. Уже тоді писав чудові вірші. Згодом переїхав до Києва, де навчався у комерційному інституті. Там співпрацював у відомих на початку нашого сторіччя часописами “Рідний край”, “Молода Україна”, “Рада”, “Ілюстрована Україна”, найбільше з місячником “Українська хата”, виступав на їх сторінках не тільки як поет, а й як прозаїк, рецензент і критик. Зумів видати свої перші (й останні в Україні) збірки поезії “Акорди” (1914), “Пелюстки надій” (1910), “Намистечко сліз” (1911 р.).

1913 став для Неприцького роком прощання з отчою землею назавжди. Через переслідування ца владою він змушений був емігрувати до США.

Закінчив вищий Агрономічний коледж у м. Форт-Коллінз (1918), навчався у Сорбонському університеті (1919).

“В цій благородній чужині” - таку назву має один з його віршів. На жаль не рідна, а чужа сторона виховала нашого видатного земляка, доктора біології. Він перший з українців у діаспорі здобув звання професора американського університету (штат Міннесота), видав 7 томів поезії, написав понад 300 наукових праць, зібрав 3 тисячі українських писанок. Був членом багатьох академії наук у різних країнах Америки і Європи, членом НТШ. Залишив у спадок українцям діаспори велику бібліотеку та архів, який налічує понад 10 тисяч томів матеріалів і документів.

Помер Олександр Неприцький-Грановський у 1976 р. в м. Сент-Пол (США), його творча спадщина повертається в Україну головним чином завдяки зусиллям дослідника із Кременця Гаврила Чернихівського.