Участь у Всеукраїнській акції “Птах року” “Канюк звичайний

Ми, вихованці гуртка “Юні друзі природи” з Кременецького Центру дитячої творчості разом з нашим керівником – Кушнір Л.А. вирішили взяти участь у Всеукраїнській акції “Птах року” “Канюк звичайний – птах 2017 року”.

Перед початком пошуково-дослідницької роботи ми прочитали великий об’єм літератури , що стосується канюка звичайного. Канюк – це рід птахів, 24 видів яких поширені повсюдно, крім Австралії та Антарктиди і деяких островів. В Україні є три види канюків: канюк звичайний (Buteo buteo) – гніздиться в лісах по всій території та канюк степовий (Buteo rufinus) - рідкісний птах південних областей і зимняк, або мишоїд ( Buteo lagopus ) – він прилітає в Україну на зимівлю з півночі у кінці жовтня, з’являється на луках і полях іноді у великій кількості, особливо там, де є багато гризунів.

Канюк звичайний, або сарич – найпоширеніший на території України денний хижий птах. Він бурувато-рудий, трохи більший за ворону (вага 600-900 г). Самки більші за самців. У польоті видно біле оперення нижньої частини птаха, строкаті, широкі, порівняно короткі крила, округлий, широкий й короткий хвіст. Літає повільно, часто ширяючим польотом, інколи довго описуючи кола. Може висіти в повітрі, як боривітер.

Канюк – птах перелітний. Весною повертається в березні, а відлітає на зимівлю у вересні. Оселяється у лісах. Своє велике гніздо мостить з товстих гілок на високих деревах, яке вистилає хвоєю, листям, травою. Часто гнізда використовує кілька років підряд. Самка відкладає 2-4, зрідка п’ятеро зеленувато-білих з бурими плямами яєць. Насиджують їх протягом 35 днів обидва птахи, переважно ж самка. Коли пташенята вилупляться, птахи поверх старої підстилки кладуть свіжі гілочки з листям, щоб у гнізді було прохолодніше. Залишаючи гніздо, самка теж прикриває пташенят, захищаючи їх від сонця, кровососних комах і очей хижих птахів. Пташенята вилітають з гнізда через 1,5 місяця.

Живиться канюк переважно гризунами, але поїдає також ящірок , гадюк, жаб, комах і пташенят. За день він знищує десятки мишей і полівок, зберігаючи таким чином багато зерна. При масовій появі сарани канюк полює на неї навіть “пішки”.

На жаль, необізнані люди цього птаха часто вважають за яструба і руйнують його гнізда, вбивають пташенят, полюють на дорослих птахів, завдаючи тим самим величезну шкоду.

Кременеччина є одним із наймальовничіших куточків України, адже недаремно у 1904 році вона була названа Н.І.Теодоровичем “Волинською Швейцарією”.

Кременецькі гори – це рідкісні ерозійні “гори”, інакше – розчленоване горбогір’я.

Найцікавішими щодо мальовничості, краси пейзажів, своєрідними унікумами є гори-останці: Страхова, Маслятин, Гостра, Дівочі скелі, Замкова (Бона), Черча, відокремлені відкритими долинами одна від одної, а гора Божа – від основного масиву височини.

Сучасна фауна Кременецьких гір має типовий видовий склад з невеличкими змінами кількісного характеру, у порівнянні з іншими регіонами Тернопільської області. Наприклад, тут значно більше жаб-часничниць, ропух, прудких ящірок, веретільниць, трапляються мідянки, якими іноді харчуються канюки. У цих місцях збереглися такі рідкісні в наш час птахи як підорлик малий, лелека чорний, пугач, червоний шуліка, малий строкатий дятел, кам’яний дрізд та канюк звичайний, якого ми зараз досліджуємо.

Наша дослідницька робота пошуку канюка звичайного починається на території районного Центру дитячої творчості (РЦДТ).

Вирушаємо стрімкими сходами на гору Хрестова через базу гірськолижного спорту (Кременецькі трампліни).

Подолавши половину шляху підйому повертаємо праворуч, де знаходиться пам’ятний знак жертвам масових розстрілів мирних жителів фашистами, який було відкрито у 1988 році.

Віддавши шану загиблим кременчанам хвилиною мовчання продовжуємо підйом на вершину гори. З оглядової площадки милуємось чудовими краєвидами міста.

Здійснюємо перехід на гору Осовиця, яка є продовженням гори Хрестової.

Крокуємо далі стежкою повз зарості височезного борщівника і виходимо на об’їздову дорогу, яка є межею міста. Перейшовши дорогу, праворуч ми бачимо вказівний знак: “Кременецьке лісництво”, за яким уздовж дороги простягаються лісові насадження.

Навколо нас багатий за видовим складом лісовий масив гори Страхової – це цінна ботаніко-геологічна пам’ятка природи, розташована на південно-західному напрямку за 2 км від міста Кременця між селами Жолоби з півдня та Підлісці на півночі. Висота її сягає понад 405 метрів, площа – 120 га.

Ліс несподівано іноді дарує нам несподівану приємну зустріч: в гущавині можна побачити косулю, лисицю або зайця. Місцями трапляються сліди “господарювання” диких кабанів – нариті ями, порушений трав’яний покрив, місця лежання тварин. Нерідко на шляху трапляються великі хати-намети санітарів лісу – мурашок.

У дуплах старих дерев гніздується рідкісна на Україні сова – сипуха звичайна та у великих гніздах - канюк звичайний. У нас же, у зв’язку із активним полюванням, вони стали нечастими мешканцями.

Зі Страхової добре видно гору Маслятин (площа – 638 га, висота – 398 м), яка до самої вершини вкрита густим лісовим килимом.

Над Кременецькими горами іноді парять орли-беркути, які залітають до нас аж з Карпат. Інколи довго описуючи кола над лісовим масивом ми спостерігали канюка звичайного. Одне з таких захоплюючих видовищ над горами Страхова – Маслятин нам довелося спостерігати.

Через малі можливості нашого фотоапарату ми не змогли зафіксувати політ канюка звичайного і подаємо тільки опис наших спостережень!